№ 10'2009

КАДРОВА ПОЛІТИКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: зі спогадами про минуле, з думками про майбутнє

Анатолій МЕДВІДЬ
директор Департаменту кадрової політики МО України

За роки незалежності Збройні Сили України пройшли тернистий шлях свого становлення. Досвід останніх років свідчить про те, що вагома роль у справі їх розбудови, реалізації програм їх розвитку, формуванні якісного кадрового потенціалу належить кадровим органам.

4 жовтня — День працівника кадрових органів

Історія кадрових органів починається з прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 1991 року, якою затверджене Тимчасове положення про Міністерство оборони України та визначено його складові, зокрема, Управління кадрів Міністерства оборони України. Першим його начальником наказом Міністра оборони України від 25 березня 1992 року був призначений генерал-майор Олександр Ігнатенко. Відповідно до структурних змін, які відбувалися в Збройних Силах України, змінювались назви та керівники головного кадрового органу. За роки незалежності його очолювали генерал-лейтенанти Олександр Ігнатенко (1993 р.), Григорій Дячук (1993–1997 рр.), Петро П’ятибрат (1997–2001 рр.), Микола Нещадим (2001–2004 рр.), працівники ЗС України Володимир Портянко (2004 р.), Анатолій Кірієня (2004–2005 рр.), Юрій Черних (2005–2007 рр.), Володимир Діброва (2008 р.).

На сучасному етапі розвитку Збройних Сил України головним орієнтиром у роботі Департаменту є впровадження нових засад, які визначені в Концепції кадрової політики. Робота з її реалізації здійснюється шляхом розробки та виконання низки нормативно-правових документів. Так, опрацьовано та введено в дію Програму, в якій визначено комплекс практичних заходів, терміни їх виконання та відповідальних виконавців.

Відповідно до завдань, покладених на структурні підрозділи, Департаментом опрацьовуються питання розвитку кадрової політики, кадрової роботи з військовослужбовцями, державними службовцями, з кадрами для направлення за кордон. Всього за роки незалежності України у миротворчих контингентах проходили службу 31 тис. військовослужбовців, з них близько 6 тис. — офіцери. При виконанні бойових завдань загинуло 44 військовослужбовці.

Важливим напрямом роботи є кадрове забезпечення виконання організаційно-штатних та організаційно-планових завдань, присвоєння військових звань та нагородження військовослужбовців і працівників Збройних Сил державними й відомчими нагородами. Відзнаками Міністерства оборони України за роки незалежності нагороджено понад 300 тис. військовослужбовців і працівників Збройних Сил. Державними нагородами України відзначено 2117 військовослужбовців і працівників Збройних Сил, у тому числі чотири Герої України, 408 військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України присвоєно почесні звання. Наказом Міністра оборони України від 18 вересня 2009 року введено в дію Положення про нагрудний знак Івана Богуна, який вручається курсантам вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів) і вихованцям військових ліцеїв за відмінні результати у навчанні та значні особисті досягнення в науковій, дослідницькій і раціоналізаторській роботі.

З метою підвищення ефективності впровадження сучасних технологій в систему кадрового менеджменту та розвитку кадрової політики створено Науково-методичний центр кадрової політики Міністерства оборони України. Основними напрямами його діяльності є науково-методичне забезпечення проведення кадрової політики та впровадження новітніх технологій кадрового менеджменту в Збройних Силах України; участь в організації та проведення психологічного вивчення особового складу для призначення на посади номенклатури Міністра оборони України і надання відповідних рекомендацій та в розробці нормативно-правових актів щодо вдосконалення кадрових процесів в ЗС України.

Департаментом кадрової політики МО України також розроблені накази Міністра оборони «Про затвердження Положення про кадрові органи Збройних Сил України та Типових нормативів утримання кадрових органів, органів військового управління, з’єднань, військових частин, установ, організацій»; «Про затвердження Номенклатури посад для призначення осіб офіцерського складу, державних службовців та працівників Міністерства оборони України і Збройних Сил України наказами по особовому складу»; «Про затвердження Положення про паспорт посади офіцерського складу»; «Про затвердження Положення про типовий алгоритм управління кар’єрою військовослужбовця та порядок його застосування»; «Про затвердження Положення про атестаційні комісії у Збройних Силах України».

Так, за напрямом впровадження нової системи кадрового менеджменту (централізованого типу) розроблено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року. Відповідно до нього у Міністерстві оборони розроблена «Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня того ж року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року. У ній визначається порядок проходження громадянами України військової служби та регулюються питання, пов’язані з її проходженням під час виконання військового обов’язку в запасі.

Крім того, в Інструкції визначено порядок формування рейтингових списків військовослужбовців та резерву кандидатів для просування по службі, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, а також атестування всіх категорій військовослужбовців із застосуванням кількісної оцінки службової діяльності, що дозволяє формувати персональний рейтинг кожного з них.

Положенням визначені нові вимоги щодо порядку проходження військової служби громадянами України для всіх категорій військовослужбовців з урахуванням принципів та підходів, визначених в Концепції кадрової політики в ЗС України. Також викладено ряд положень, які мають інноваційний характер та враховують сучасні підходи до управління кар’єрою військовослужбовців, зокрема професійного сержантського (старшинського) складу. Цим Положенням вводиться в дію новий контракт про проходження військової служби, в якому детально прописані пункти стосовно зобов’язань Міністерства оборони щодо соціальних гарантій військовослужбовців та членів їхніх сімей, гарантованого призначення на посади відповідно до набутого рівня військової освіти, забезпечення встановленої тривалості службового часу та вільного пересування територією України в позаслужбовий час.

Результати експерименту щодо функціонування кадрових центрів ЗС України та видів Збройних Сил підтвердили здатність центрів здійснювати якісну підготовку кадрових рішень. З самого його початку 69 частин (78 % залучених до експерименту) охоплено системою автоматизованого обліку особового складу «Персонал». За допомогою цієї системи розглянуто понад тисячу кандидатів та затверджено на посадах 338 офіцерів, що склало 14 відсотків загальної кількості розміщених кадровими центрами.

Проведений аналіз свідчить, що основні завдання за всіма напрямами кадрової політики, визначені в Програмі реалізації Концепції кадрової політики в ЗС України, в цілому виконані. Введено в дію низку нормативно-правових документів, що мають довготермінову дію. Цьому передувала напружена та кропітка робота, в якій були задіяні численні органи військового управління та кадрові органи.

Завершується розробка проектів наказів Міністра оборони України про затвердження Положення про комісії щодо відбору кандидатів для призначення на посади в Збройних Силах України; нової редакції Порадника по роботі кадрових органів ЗС України, в якому буде визначено алгоритм дій кадрових органів з питань, віднесених до їх компетенції; Настанови з обліку особового складу ЗС України; Порядку обліку та атестування офіцерів запасу в ЗС України; Порядку добору та направлення військовослужбовців до інших військових формувань і для відрядження на посади в державних органах, установах і організаціях; Переліку посад офіцерського складу, які можуть бути заміщені військовослужбовцями-жінками.

Завершено комплектування кадрових центрів видів ЗС України, здійснюються практичні кроки щодо функціонування кадрової системи у 2010 році виключно на нових засадах та оптимізації мережі курсів підготовки фахівців кадрових органів, кількості місць і термінів навчання відповідно до вимог підготовки фахівців в системі кадрового менеджменту централізованого типу.

У межах реалізації кадрової політики вдосконалюється система військової освіти. Зокрема, проведено оптимізацію мережі ВВНЗ за видовим принципом, здійснено перехід на дворічний термін навчання офіцерів оперативно-тактичного рівня в Національній академії оборони України, збільшено термін підготовки офіцерів оперативно-стратегічного рівня та підвищено статус Національної академії оборони України — її реорганізовано у Національний університет оборони. Нормативно-правове та кадрове забезпечення цих процесів — це також здобутки працівників кадрових органів.

Нормативно-правова, організаційна та наукова діяльність по забезпеченню реалізації кадрової політики — це колективна праця, загальний здобуток всіх ланок кадрового ланцюга. Проте в першу чергу слід виділити зусилля Департаменту кадрової політики МО ЗС України, Головного управління особового складу Генерального штабу ЗС України, Науково-методичного центру кадрової політики МО України. Водночас, поряд зі значними досягненнями та незворотними змінами, що відбуваються у Збройних Силах України, головна мета їх розбудови за підсумками виконання трьох Державних програм у повному обсязі не досягнута. Однією з причин цього є недофінансування заходів розвитку Збройних Сил, яке призвело до накопичення низки проблем, у першу чергу пов’язаних з необхідністю технічного переозброєння військ (сил) та створення сучасних систем управління військами і зброєю. Не вирішена житлова проблема та не створено гідних конкурентоспроможних умов на ринку праці, що уповільнює перехід до контрактного війська. Тому ми повинні визнати, що амбітні програми і плани реформування не отримали відповідного ресурсного забезпечення. Все це вимагає від кадрових органів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил здійснити коригування встановлених показників визначених програм.

Безумовним пріоритетом цієї роботи буде пошук інноваційних підходів і механізмів подальшої розбудови, які б відповідали рівню реальної забезпеченості та сучасним завданням, що стоять перед Збройними Силами України. Немає сумніву, що кожен працівник кадрових органів, зустрічаючи професійне свято, розуміє: успіх у вирішенні поставлених завдань значною мірою залежатиме від військових кадрів, їхнього професійного рівня та фахової підготовки.