№ 07-08'2003

97-ма Полтавська окрема механізована

Підполковник Іван СТУПАК

Екіпажі бойових машин піхоти механізованого батальйону майора Володимира Скоповського доповіли про готовність до ведення вогню. За мить гарматні постріли порушили нічну тишу. Коли “бронетехніку” противника було знищено, скошуючи “бігунки” піхоти, затріскотіли кулеметні черги.

На відмінно відстрілялися командири взводів механізованої роти старшого лейтенанта Юрія Парфенюка. Так уже заведено в їхньому батальйоні — першими бойовий вишкіл демонструють офіцери. Власне кажучи, це правило розповсюджується на всі підрозділи 97-ї окремої механізованої бригади — командири є прикладом для наслідування. Тому результатами, які показали лейтенанти, а пізніше й їхні підлеглі, комбат і присутній на стрільбищі командир з’єднання полковник Сергій Первак були задоволені.

У військовому колективі, очолюваному полковником Перваком, — кращому за підсумками минулого року в Західному оперативному командуванні, йшли контрольні заняття за підсумками навчального періоду. Завдання перед підрозділами бригади стояло складне: закріпитися на раніше здобутих рубежах. Адже восени військовики 97-ї ОМБр відзначилися під час організаційно-мобілізаційних навчань. Розгорнутий на території військового містечка стаціонарний пункт прийому особового складу прийняв понад тисячу чоловік із запасу, 20 одиниць техніки з народного господарства.

Протягом 15 діб резервісти пройшли всі етапи одиночної підготовки солдата, бойове злагодження у підрозділах, виконали вогневі вправи, здійснили 50- та 250-кілометрові марші на штатній бойовій техніці. Професійний вишкіл підлеглих полковника Первака було перевірено в Рівненському навчальному центрі, де відбулися батальйонні тактичні навчання з бойовою стрільбою.

Дії особового складу з’єднання Міністр оборони України оцінив тоді на “добре”. Тому зрозуміло, що і через півроку, в ході чергових контрольних занять, військовики прагнули зберегти право називатися кращими в Західному регіоні. Посильну методичну й організаційну допомогу їм надавали офіцери штабу та командування

13-го армійського корпусу. Так, виконання нормативів і вправ з вогневої підготовки військовослужбовцями окремої розвідувальної роти, якою командує старший лейтенант Роман Ярмольський, контролював старший офіцер відділення бойової підготовки корпусу підполковник Олег Кравчук. Жодних зауважень щодо роботи молодого командира і його підлеглих він не зробив. І це при тому, що Ярмольський лише кілька місяців перебуває на посаді, а командирами взводів є випускники Одеського інституту Сухопутних військ 2000—2001 рр. Старший лейтенант Руслан Могілевський, лейтенанти Олександр Зелінський і Дмитро Солов’ян отримали позитивну оцінку перевіряючого.

Успіх підрозділу цілком закономірний. Тут, як і в інших військових колективах бригади, налагоджено чіткий механізм бойової підготовки. Водночас велику увагу офіцери приділяють роботі з сержантським складом, основу якого становлять військовослужбовці за контрактом. Більшість із них — досвідчені фахівці. Так, заступник командира взводу старший сержант за контрактом Вадим Сивий служить у розвідроті більше трьох років. До цього проходив строкову службу в аеромобільних військах, закінчив школу сержантів у Деснянському навчальному центрі Сухопутних військ. Тобто як фахівець молодший командир отримав належну професійну підготовку. Отож завдяки наполегливій праці офіцерів і сержантів підрозділ вважається одним із кращих, тут давно забули про такі негативні явища, як грубі порушення військової дисципліни та інші негаразди.

Слід зазначити, що окрема розвідувальна рота не є винятком. Командування бригади відповідально ставиться до відбору кандидатів серед бажаючих служити за контрактом. Здійснюється жорстка селекція, налагоджено тісні стосунки з місцевим районним військовим комісаріатом, який очолює підполковник Пилип Янківський. Окрім начальника штабу підполковника Віктора Бокого, заступника командира бригади підполковника Олександра Стременка, кадровиків, командирів підрозділів, з кожним із відібраних для проходження контрактної служби працює особисто командир бригади: знайомиться з людиною, вивчає особову справу, виносить остаточне рішення.

Єдиним для всіх критерієм відбору є професійна придатність і бажання служити. Призначаються контрактники на посади механіків-водіїв, операторів-навідників, зв’язківців, молодших командирів, тобто першочергово укомплектовуються ті посади, які визначають бойову готовність. Отже, до підрозділів приходять люди, здатні проявити себе з кращого боку.

Служать у зенітному ракетно-артилерійському дивізіоні і жінки. Так, старший солдат за контрактом Ірина Ребрик обіймає посаду, здавалося б, аж ніяк не жіночу — старшого оператора зенітної самохідної установки “Шилка”. Своє “бойове хрещення” прийняла в минулому році на Рівненському полігоні під час тактичних навчань. Відпрацювала тоді на відмінно і зараз готова впоратися з будь-яким завданням.

Об’єктивність, неупередженість при призначенні на відповідальні посади є тими головними критеріями, якими керується в роботі з людьми командування механізованого з’єднання. Такий підхід позитивно позначається на загальному стані справ. Насамперед, йдеться про підтримання належного рівня бойової готовності всіх підрозділів. Іншим важливим аспектом, якому в бригаді приділяється велике значення, є обслуговування, збереження військової техніки та озброєння. Щоб пересвідчитися в цьому, варто побувати в парках. Інакше як зразковим стан і зовнішній вигляд техніки, яка закріплена за підрозділами, назвати не можна. Враження таке, ніби ось ці Т-64, БМП, “Шилки”, “Акації”, “Гвоздики” тільки-но зійшли з виробничих конвеєрів. Аж ніяк не віриться, що кожна бойова машина пройшла чимало полігонів. На запитання: як за нинішніх умов фінансування особовому складу вдається утримувати чималий арсенал у такому доброму стані, відповідь була досить простою. Справа у тому, що кожен автомобіль чи бойова машина мають свого штатного господаря. Зокрема, в танкових батальйонах посади командирів Т-64 обіймають прапорщики, в інших підрозділах екіпажі й обслуги також очолюють переважно кадрові військовослужбовці або контрактники. Відтак кожен дбає про свою “рідну” машину.

У господарстві полковника Первака дбайливо ставляться до матеріальної бази. Протягом останнього часу впорядковано значну частину території військового містечка: відремонтовано казарми, солдатську їдальню, офіцерський гуртожиток. Оновлено вартове містечко, приміщення штабу, клубу, медичної частини, облаштовано стаціонарний пункт прийому особового складу. Готові до експлуатації житлові площі, де можна при потребі розмістити близько 500 військовослужбовців-контрактників. А це вже свідчення того, що тут живуть не тільки сьогоднішнім днем. Командування бригади розуміє, що впевнено дивитися у майбутнє можна, тільки вирішивши соціальні питання, які є важливою складовою морального і психологічного забезпечення боєздатності. У цьому напрямі теж зроблено чимало. Так, завдяки сприянню народних депутатів України Сергія Буряка й Олександра Кузьмука в гарнізоні вирішено житлову проблему переважної більшості сімей військовослужбовців. У черзі на отримання житла залишилася тільки офіцерська молодь — випускники військових навчальних закладів останніх років.

Проте час не стоїть на місці. Життя ставить нові завдання. За планами Міністерства оборони України, 97-ма Полтавська окрема механізована бригада найближчим часом перейде на нову, удосконалену організаційно-штатну структуру. Передбачається значне підсилення її механізованих і танкових підрозділів, що дозволить підвищити бойові можливості з’єднання. Це означає, що в майбутньому на військовослужбовців чекають не менш складні випробування. Проте віриться, що особовий склад одного з кращих військових колективів Сухопутних військ Збройних Сил України виконає поставлені перед ним завдання.